Змінився білий світ. Чи не постарів
Так, як людина зазвичай старіє:
І помудрішав, і зовні помарнів?
Він на схилі літ також хворіє?..
Змінився земний світ. Мабуть, постарів:
Зима здобріла, більше не лютує.
Мороз – нахаба трішки присмирнів,
А плакса-осінь майже не сльотує.
У груш і яблук чомусь не той вже смак.
Весною цвітуть у нас магнолії…
Улітку сонце як упаде навзнак--
Усю спеку вихлюпне із сулії.
Наш світ змінився. Поменшали хати,
Похудли довгі вулиці стежками…
Вже й наші діти розбіглись у світи,
Малі деревця геть повиростали.
А невмолимий час біжить… Так біжить,
Що рух його не можна осягнути.
Лиш серце защемить: треба жить!
Пройдешнє не можна повернути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2018
автор: Valentyna_S