У гайочку, при долині.

                             У    гайочку,    при    долині.

У    гайочку,    при    долині,    зозуля    кувала,
І    там    молода    дівчина    сльози    проливала.
Не    плач    моя    дівчинонько,    не    рви    мою    Душу,
Їдуть    в    похід    козаченьки,    то    й    я    з    ними    мушу.

Коник    добрий,    шабля    гостра    і    маю    пістоля,
А    коли    в    бою    загину,    то    козацька    доля.
Та    й    не    гоже    козакові,    дома    все    сидіти,
Будуть    наші    воріженьки,    всі    тому    радіти.

То    ж    здобудемо    в    боях    ми,    козакам    всім    Славу,
Збережемо    Україну,    всю    нашу    державу.
Повернуся    я    до    тебе,    будем    добре    жити,
Візьму    тебе    за    дружину…    Перестань    тужити!

Ой,    козаче,    мій    соколе,    голубе    миленький,
Як    без    тебе    мені    жити,    любий    мій,    рідненький?
Хто    мене    так    приголубить,    пригорне    до    серця,
В    ньому,    ніжної    любові,    всі    повні    озерця.

Тому    й    плачу    за    тобою,    сльози    проливаю,
І    як    бути    одній    в    Світі,    і    сама    не    знаю.
Я    прошу,    подай    надію,    що    живим    вернешся,
У    військовому    двобої,    таки    вбережешся.

У    гайочку,    при    долині,    зозуля    кувала,
А    молода    дівчинонька,    з    вітром    розмовляла…

                                         07:10.21.05.2018.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792629
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 21.05.2018
автор: Михайло Онищенко