Ми рухаємося не дивлячись
На страшенну втому
Закохуємося не зважаючи
На давнішні рани
Втрачаємо віру говорячи
З Богом
І рухаємося в холодні обійми
Смерті
Як фенікс відроджуємося
Після тяжких утрат
Докурюючи останню цигарку
Шепочемо в темряву fuck…
Перед тим як заснути
Віримо у власні дива
І замість того щоб прийняти правду
Приймаємо алкоголь
Соромимося усіх на світі
Але тільки не себе
Дихаємо на повні груди
Лише для когось
Захоплюємося світом
Переглядаючи фото
І ніяк не можемо зрозуміти
Що ми просто люди
Маленькі люди
Величні люди
Самотні люди
Люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792591
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2018
автор: Djondon