Чи то вже берут роки, чи старість глибока,
Бо так їм, як та дурна, тєгну всьо до рота.
Поправила м сі я нівроку- у ніщо не влажу,
Стало ліжко сі вгинати, як на нього ляжу.
Скілько важу, то не скажу, бо ми дуже стидно,
Так мі сало обложило- зи всіх боків видно.
Каже Стефко: - " Йди, Касуню, аналізи здати,
Най ті дохтор зобсервує, би знав шо сказати.
Рано встала, воду грію, до ванєнки лєю,
Би вода не лізла з неї, влазити не смію.
Як сі вмила, так сі вмила- лахи нові тєгну,
Суну тихо на маршрутку, жи мало не гєгну*.
Приїхала м до району, дохтори стрічают:
Плачу гроші до кишені - місця ми шукают.
Кажут: - " Треба дієтолог, би писав дієти -
Певно вмру, як заборонит ми їсти котлєти.
Став питати сі мене, шо їм кожну днину?
- Доїдаю я за Стефка, за доньку і сина.
Доктор вочи лупит грізно: - " Купіт си пацятко",
Хочте біле, хочте чорне, а може у цятку.
Я зомліла- шо плете, піду певно з хати,
Як ше буду за свинев харчі доїдати.
Сидит з боку медсестра, шось пише, нотує
І здаєсі, жи цівком дохтора не чує.
Як їм глянула на неї, заперло ми душу,
Певно грубша юш за мене- мало сі не вдушу.
Певно тоже за свинев харчі доїдає,
Жи ніяка юш дієта тай не помагає.
Скупила юш пів аптеки по тутих рецептах,
Такі м гроші відлупила, жи юш хочу вмерти.
Скажу чесно, би на старість, можна було сісти,
Треба менше кожен день свиньську страву їсти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792538
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.05.2018
автор: Леся Утриско