Солона шкіра в бризках шалу,
Душа — піщана, осяйна,
Натхнення набирає з дна,
В думках літає до причалу.
Збентежить море, втихомирить
І виглядає кораблі, —
Припнутий берег до землі
Замріяно удалеч зирить.
Цілющі води змиють рани,
Залишені від людських ніг.
А хвилі, наче оберіг,
Загоять безкінечні шрами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2018
автор: Lana P.