Не зачаровуйтесь! Ніколи і ніким,
Щоб не відчути у житті розчарування,
І не закохуйтесь, ні в прозу, ні в вірші,
Не загубитися аби в чужих коханнях.
Не зачаровуйтесь…Ніколи і ніким,
Собі належати нікому не вдається,
Стає німим у чарах серце і глухим,
Коли в полон комусь, сама душа здається!
Не зачаровуйтесь! Навіщо вам кумир?
Хіба вам з ним сьогодні легше стане жити?
Скажіть хоч сто разів ви, «мед», чи слово «сир»,
Не стануть ситими, голодні в світі діти.
Не треба ідолів ліпити вам з людей,
Не зачаровуйтесь…Я бачив вже корони,
Що грішні голови давили до плечей…
Багато з тих «святих», так швидко вийшли з моди!
Ви бережіть отих, хто поряд з вами в час,
Коли не хочеться ні їсти, а ні жити,
Лиш та людина вас вшанує без прикрас,
І не відмовиться до смерті аж любити.
Такі, насправді, не чарують, не кричать,
Що щире їх кохання це найкраще в світі,
І часто так, у допомозі лиш мовчать…
Від них й народжуються наймиліші діти.
Не зачаровуйтесь, ніколи і ніким,
Хоча кохання і здається - ніжні чари,
Воно так часто, із солодкого гірким,
Стає за мить лишень, немов ковточок кави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2018
автор: Ярослав Ланьо