Минає ніч і день, і весни теж.
Вчепившись поглядом в ліхтар,
Метелик рветься і зліта...
А потім кожна з веж,
Розсиплеться в піски.
Не ті, не той, не та.
За вітром той пісок - на дно морів -
Перлиною до ніг колись.
І збудуться, як не збулись,
Рожеві нагорі,
Омріяні казки,
Бо мрією сплелись
Оті, отой, ота.
11.05.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792414
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2018
автор: Ліна Ланська