І тихо падав дощ в твої безмежні очі
І сонця промінь там зблиснув на мить
І в море перейшла очей блакить
І десь у них сльоза твоя хлюпоче...
І стогін стін самотніх громом озивався
І болем приголублював, як брат
І на прощання цілував, мій кат,
І за прощення ти навік прощався
І сни тихесенько конали від ударів
І крик глушили дощові бичі
І все затихло у твоїм дощі
І знову тварі всі, хоча й по парі...
І спи...І сни...Чи просто доведи до ладу
І геть думки - мітлою за поріг
І ской востаннє свій таємний гріх
І я сльозою в твоє море впаду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79238
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2008
автор: Ірина Храмченко