Ми починаємо старіти
Десь о 22-ій,
У когось зморшки біля губ,
У когось біль у грудях.
У когось в грудях чорний птах.
У когось щире серце...
Це не важливо все, це так -
Сьогодні є, а завтра стерте.
І по стерні гуляти босим -
Напевно, вже минуле.
Жінки не заплітають коси,
Вони їх всі утнули.
Жінки катаються з горба,
Бо згадують дитинство.
Де ділась їхня худорба?
Де молодість? Це вбивство?
Я думаю, що у старих
Жива душа і тіні.
Погляньте в дзеркало своє -
там у очах постійні
Літають світлячки добра,
Там сонце, там турбота.
Там мати сина обійма,
Там... нескінченна врода.
Незламність, ввічливість, тепло,
Там кольорові барви.
І хай посивляне чоло,
Але й старі ми ГАРНІ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792375
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2018
автор: Інфант