Чекаєте щоб плакала? Чекайте далі.
Не знаю дочекаєтесь, чи ні
Чергові перемоги і медалі
Та колючки призначені мені.
Нехай ці колючки вкриють стежину
І боляче мені буває йти
Не схилю я ніколи свою спину,
Без сліз прямую чітко до мети.
Навіщо плакати? Кому оце потрібно?
Лиш ворогам, вони у всіх нас є,
Буває й друг до Юди так подібно
За тридцять срібняків нас продає.
Вже до людей я більше не звикаю
Так боляче, як хтось з життя іде
Чи потім сльози мовчки в самоті ковтаю?...
Це просто крапля на лице дощу впаде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792364
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2018
автор: Кароліна Дар