[i]Гримнуло небо далеко у полі, наче господар у своїй хаті по столі кулаком, коли вже під " джмелем ". Сіра фіранка крапель легко лоскотала розпашіле від тривог тіло. Спрагла травичка смоктала свій улюблений напій. Замайоріла веселка над прірвою життя.
Після грози і дощу так хочеться просто дихати...А потім вийти на її місток та й покотитися ген за обрій до безхмарного раю дитинства.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2018
автор: Мандрівник