До поліського краю злетілись лелеки.
Зійшлися до пари - пташат чути клекіт.
Весела пора на турботи багата.
Росте дітвора біля мами і тата.
А життя, як життя —в нім біди не минати...
У мами-лелечки бракне сили літати.
Чахне в гніздечку, у недузі марніє.
Голубить малечу - від болю ж чорніє.
ніхто не поможе, рятунку нема...
на Тебе лиш , Боже, надія жива!
Нестерпно без мами у білому світі.
цілує-лікує колінця забиті.
Турботою горне в обійми крила.
Цілителька-неня у діток одна...
Чи зміниться ж небо, як птахи не стане?!
Літечко тепле у гніздечко загляне!..
Малеча росте, забуває, звикає.
Та в сирітських очах дитинства немає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2018
автор: Альона Ус