Здається в мені річка завмирає,
Здається в мені море висоха.
Здається я живою помираю,
Бо біля тебе радості нема.
В тобі палає лише одна праця
Нічого не бентежить, "не болить"
А мені хочеться сопілку в працю влити
Бо ж можна в радості і працювати і любить...
Не можу бачити лише я одне поле,
Моя душа лине і в ліс, і у блакить
Я хочу море обійняти зором
І мати час в кав’ярні каву пить.
Я хочу жить, любить, дарити радість
Не прокидатись із сапою у руках.
Я квітка мак, не цибулина, не часник
Я - жінка, дай мені цього ніколи не забути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2018
автор: Людочек