Там, де сонця ціла злива,
Серед двору, ледь жива,
Розрослась старенька слива,
Та самотня, як вдова.
Тихо гладить вітер гілля
Кострубате і шорстке.
Та вкрашає все ж довкілля,
Коли рясно зацвіте.
І тоді вона вся пишна,
Знову пахне на весь двір.
Та в самотності невтішна:
Не приверне ніхто зір.
Лиш пташки - одна розрада.
Та чекає повсякчас,
Бо господаря ця зрада
Торка серце раз у раз.
Уродили рясно сливки,
Хочуть, ніби догодить.
Розмістились до верхівки...
Вже надворі холодить..
А коли настане осінь,
Кілька сливок збереже.
Може, прийде він у гості,
Подарунок цей знайде...
Та надії ці невтішні...
Вітер хвіртку ледь торка.
Не чекай його, сердешна,
Прийми долю, хоч гірка..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792037
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2018
автор: Н-А-Д-І-Я