Я твій подих зловлю ненароком в юрбі,
Серед тисяч людей аромат твій почую.
Та не бійсь, не спиню і не потурбую,
Лиш піддамся душевній своїй боротьбі.
Стисло чудо-життя навіки мої груди
І пекельним вогнем, і крильми янголят.
Скільки житиму я, все молитися буду,
Щоб з душі не зникав почуттів зорепад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.05.2018
автор: Лана Мащенко