Багаття в темноті
Незнаний світ в моїй душі,
немає в ньому дум жорстоких,
лиш є ті мрії не чужі,
що сяють сонцем гір високих.
Завжди чекаю одного,
як хтось назве мене коханим,
але всі бачать не того,
кого вважають богом даним.
Запалю сонце у очах,
що не заходить по ночах.
Посію зорі у думках,
себе тримаючи в руках.
Осяю ранком почуття,
нехай ведуть у майбуття.
Я буду всюди в самоті,
палати щастям в темноті.
Знайду спасінням від журби
весну ласкаву і вродливу,
накрившись лозами верби,
перечекаю сумну зливу.
Розтопить серце від зими
лише дівчина небайдужа,
що є тим янголом з крильми
і цим на злих людей несхожа.
Запалю сонцем у очах,
для неї місяць по ночах.
Посію зорі у думках,
для неї щастям у роках.
Осяю ранком почуття
і їй покажу майбуття.
Ми разом всюди, як святі
багаття щастя в темноті.
Віктор Цвіт(Спіцин Євгеній) 13.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2018
автор: Віктор Цвіт