Поїздка в Росію, на похорон до матері.
(Розповідь основана на реальних подіях)
Діючою особою є мій "папа".
Буду писати з його слів, від його імені та з його дозволу.
В травні-місяці прийшло повідомлення про смерть мами, найдорожчої людини в моєму житті.
Отже, взяв білети на 8 травня в один бік це (4 тис
грн), а зі зворотніми, це (8 тис. грн), та ще, на додачу, 5 тис. російських рублів, щоб доїхати до місця призначення. Та з голими руками не приїдеш на похорон, потрібно ще добру торбу спакувати, та це вже дрібниці.
Всі гроші, що заощадив, хотів вкласти у ремонт будинку, після вибухів в
Арсеналі (Вінницька обл.).
Я - пенсіонер, та не плачусь, що пенсія мізерна, хоч і пропрацював 35 років механізатором. Та продовжу далі: Українську митницю я минув спокійно, перевірка
документів пройшла без нарікань. А вже, коли доїхав до Брянської митниці в
Росії, то все було, як у страшному сні... Мені сказали, що мій паспорт завірений не тим числом, що потрібно; але ж я по ньому вже їздив, раніше, в Росію!
все було добре...
Під конвоєм, я був знятий з потяга "под белые рученьки".
Хоч, як я не благав та не принижувався перед ними, щоб пустили на похорон до матері, та ніхто мене і чути не схотів... Я ще так ніколи не принижувався в
своєму житті! Цілу добу просидів я, та ще 4 людей з різних міст України, під вартою. Один чоловік зі Львова, пара молдован, і ще один чоловік; всього нас було 5 людей.
Я не палю, то мені було простіше, а от моїм знайомим було непереливки, бо
приходилось просити у охорони, щоб відвели на перекур та в туалет. А конвоїр, котрий охороняв нас, м'яко кажучи, "запропонував": "Дам вам бумагу - будете на неё ходить, а потом вынесете"...Ставлення конвоїрів до мене та моїх знайомих було жахливим.....
Я нічого не їв, через нервозність такої ситуації...
В голові - єдина думка: "На похорон мамы не попаду"
Після того, як ми просиділи так добу, конвоїр передав нас та наші документи
начальнику потяга, щоб нас відправили назад до Української митниці...
А там вже ми взяли білети за свої кошти, щоб доїхати додому. Білети, які я брав, сказали москалі, щоб здав там, де брав, я так і зробив, але поки приїхав, то в одного білета вже вийшов строк дії, а за другий віддали тільки 700 грн з дрібними...
Укрзалізниці, за "помощь" - "спасибо!"; вже приїхавши, я дізнався, що російський
білет потрібно було там здати, але там мене ніхто і так не схотів слухати, то й про білет говорити нічого...
На додаток, дали мені штраф (2 тис., російськими), виписали бумагу на штраф, і щоб сплатив його в російському банку, а квитанцію переслав на Брянську митницю.
Мені кажуть: "Та не плати"... Воно наче і так, але мені тоді закриють в'їзд в Росію. А там у мене вже дві могилки, батька та матері, рідня там є - сестра та племінниця. Повернувся додому... Про свою подорож я розповів багатьом знайомим, одні співчувають, а деякі кажуть, що я добалакався, то через це мене і зняли з потягу, але я не базікало, відтак ці звинувачення та ця версія є цілком безпідставними. Бог один і не потрібно нікого засуджувати і ставити на коліна.
Кому не подобається їсти український хліб та сало, вихід один:
"чемодан-вокзал-Россия"...
Я - росіянин, народився в Росії, але є громадянином України.
Афішувати своє прізвище не буду, я не боягуз, але і не боюсь; проте, дуже хочу поїхати на могилу своїх рідних, батька та матері.
Слава Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791828
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 15.05.2018
автор: Виктория - Р