Натруджені хмари висять над небосхилом,
А півень дзьобом рве нитки дощу щосили.
Золочені дзвіниці підпирають небо--
І перлами-слізьми воно приносить требу.
Посипалися перли на високі трави,
Прилягли утомлені спряжені отави.
Дощем уже по вінця насичена земля
Погіддя закликає вернутися в поля.
Їй золота не треба , перлів ані срібла —
Лише б дощик пожалів колоски та стебла,
Над нивою кружляло птаство у поліття,
Й про сонце і тепло не забувало літо.
Треба-жертвоприношення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791816
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.05.2018
автор: Valentyna_S