Схилилася на тин та й зажурилась,
Куди поділись молоді літа?
В своє життя, як в воду задивилась,
Спливла у море юність золота.
Від втоми вже й підкова опустилась,
Принести щастя силоньки нема.
І де та радість із душі поділась,
Закралась думка - все було дарма?
Щодень - робота, навесні - городи,
І осінь відпочити не дає...
Стирає час з лиця відтінки вроди,
Але ж зозуля навесні - кує!
І китички ліщини розпустились,
Весна прийшла і в очі загляда!..
Сльозами перші краплі покотились,
Засяє сонце - висохне вода.
Та... що ж стояти? господарство кличе,
Забудь про сум, не згадуй про печаль...
Приходить мудрість, плакати не личить,
Від нас нічого не залежить?.. Жаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791695
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2018
автор: majra