Сидів Митець і майстрував намисто,
на вісь уявну зорі насиляв.
У відблиску проміння золотистім
світил мільярдів сотні перебрав.
Їх обирав по розміру і масі,
по кольору, вазі і густині…
Ішло усе повільно, та із часом
проглянули узори в вишині.
І образ уявлявся все чіткіше,
що потім буде сяять у віках.
Он Лев і Діва, Лебідь, а простіше
усе, що нині звуть Чумацький шлях!
13.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2018
автор: Олександр Мачула