Ще вранці я
постіль «конвертиком» складаю...
І добігаю будівництв,
і дострибавшись до сухого жару в палях,
увечері –
я до конвертика лягаю!
Молюсь, молюсь...
і в Вічність відправляюсь...
І біля моря Чорного
а чи Червоного
черкають час
і гухкають колони...
і чухкають
на кримськії полони...
і даль спадає на кістки
й на черпаки солоні...
і коні..
і комонні –
летять в дорійськії колони,
ще поцейбічні...
Що це людині, яка – Вічність!!
12.04.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791597
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович