Вдячна тобі я, мамо,
За подарунок – жити.
Слався твій шлях туманом,
Страхами перешитий.
Сумнів махав пістолем.
Тріскали губи спраглі.
День наливався болем.
Крок застигав, як драглі.
Все, як могла, долала.
Опікувалась мною.
Жалю снопи стинала
Вірою кам’яною.
Слово – живе, не з плюшу,
Клала у гени крові.
Сіяла мені в душу
Правди зерно й любові.
Досі їх чую пахи...,
В спомини мечу стріли.
В небо злітаю птахом.
Бога у нім зустріла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)