Убили ординці хлопчину...
Йому лише двадцять було.
Ой людоньки! Лишенько, сину...
Вже вирій бере під крило.
А очі - все в небо, і в небо...
Завмерли і снять про весну.
Якого страждання ще треба,
Щоб вбити дитину оцю?
Щоб кулями груди розп’яти?
Зламати у скрипці струну?
Зеленого дуба зрубати?
Знівечити долю чужу?
Забрати у матері сина?
Кровинку від серця урвать?
Це сонечко, що золотило?
Цю Божого роду печать.
Цю пісню, що линула дзвінко!
Замовкли навіки уста.
Я плачу... Не мій, але гірко...
Хай проклята буде війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791322
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.05.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА