Оповив все туман пеленою густою.
Скрізь ходив, скрізь бував...
милувався красою.
Ген повився вже білою стрічкою
поміж вербами, понад річкою.
Любить пісню дзвінку, там її він почує.
Потім далі піде, знову десь помандрує.
Тихо ходить вже в гаю доріжками,
поміж кленами, між смерічками.
Тепер далі повивсь... та й спинився в долині.
Тут в дзвіночків ясних, як в небес очі сині.
Між кущами поплив, поміж вітами
та й розсипався білими квітами.
Білий цвіт цей ясний тішить душу і серце.
Синє небо й дзвіночки, і синє озерце.
А він квітне знов білою стрічкою
біля озера й ген... за річкою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791304
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.05.2018
автор: Надія Башинська