Моє життя нагадує мені старий Нотатник:
Пошарпана обкладинка,
Частково списані сторінки.
Збоку в нього – замок,
Щоб тільки ті, в кого є ключик,
Прочитали його з мого дозволу.
Цікаво, скільки ще мені залишилося місця.
Рядок за рядком пишу, як диктує буття.
З часом зміняться розділові знаки та інтонації.
Навіть певні комбінації
Літер
Розвіє вітер.
Числобог пронумерує сторінки,
Проставить примітки,
Будуть з часом дітки.
Тому віддаю його в руки іншої,
Не знаю, чи кращої,
Аніж ти,
Прости.
Мені потрібно йти.
Ще одна сторінка списана.
Ховаю Нотатник та замикаю замок.
Для тих, хто з цифрового покоління: –
Клікайте на «ок».
04.05.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2018
автор: Kukhta Bohdan