А доріжка простелилась
Вишиваним рушником,
Де з тобою ми ходили,
Спомин залишивсь обом.
Бо літа, неначе коні
Так нестримно мчали вдаль,
Посріблили наші скроні,
Несли радість і печаль.
Добре бачили й погане,
Прожили й пережили,
Та залишилася пам"ять
Про щаливі тії дні.
А доріженька барвиста
В"ється змійкою у сни,
Юність наша там іскриста
Пахла квітами весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791091
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський