Я полечу, як ластівка вночі
Крізь дощ, біль, страх і усього доволі
Мене зустріне полум'я свічі
І ним я зігріватимусь поволі.
Всерівно, що там доля принесе,
Які чекатимуть мене нові сюрпризи
Це полум'я свічі мене спасе,
Я витримаю всі її капризи.
І головне в житті знайти свічу,
Яка зігріє і ніколи не залише
Із нею просто тихо я мовчу,
Від всіх тривог вона у вирій заколише.
Поезіє, ти вічная свіча,
Оспівана й освячена сльозами,
Ти прихисток, де може жить дівча
Й розраду віднайти хоча б словами
Допоки в мене є така свіча,
Яка завжди лікує мої рани,
Щодня із усмішкою мене зустріча
До неї полечу крізь урагани!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791083
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2018
автор: Кароліна Дар