Знов впало небо над степами,
Прощальний стогін у вітрів,
Вертається дитя до мами:
- Як жити ж, Боже, він хотів.
Закрила куля очі волошкові,
У вишиванку тіло одягнуть,
Розвіє смуток кучері шовкові-
У небо душу янголи ведуть.
Таку ще юну, що не знала втоми,
Таку дитячу- з мріями у снах.
Дорога у свічках веде додому,
Колише душу горе на човнах.
Приспало, Боже, чом її приспало?
Чому життя так рано відцвіло?
Чорнезне зілля полем колихало-
Так мало літ замріяних було.
Знов впало небо над степами,
Прощальний стогін у вітрів,
Вертається дитя до мами:
- Як жити ж, Боже, він хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790954
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.05.2018
автор: Леся Утриско