Розцвітала грушечка край саду,
Розкажи дівчИно мені правду:
До кого із вечора ходила,
Для кого зривала квітку білу?
Чом вертаталась пізно стороною,
Чом не привіталася зі мною?
Де згубились низані коралі,
Де набрались очі сліз-печалі?
Пишно квітла грушечка край саду,
Розказала дІвчина всю правду:
Не питай козаче про минуле,
Де була учора я забула,
Твій товариш вирушив до свІту,
У краї далекі нині їде,
Молоденька наче оця груша,
Сумувати одиноко мушу…
Цвіт летів із грушечки край саду,
Відповів козак на тую правду:
Витру твої сльози поцілунком,
Звеселю коштовним подарунком,
Ой не плач дівчино златокоса,
Справимо весіллячко на осінь,
А за дружку грушечка хай буде,
Ти його зі мною та й забудеш.
Розцвітала грушечка край саду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2018
автор: Надясемена