Вечір крадеться поза вербами,
Тихим вогником спогад жевріє,
Йде туманами понад зіллячком,
Та по берегу аж до річечки.
Зорі падають в трави скошені,
За гріхи свої ми вже прощені,
Хай шумлять гаї черемшинові,
У мелодії знов прилину я.
Обніму тебе цвітом яблуні,
У любов мости ще не спалені,
Розлилась вода щедро повінню,
Знову ніжністю серце сповнене.
Болі радістю в ньому гояться –
Цвітом яблуні на околиці,
І летять листи ненаписані,
Небесами, знай, ми повінчані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2018
автор: Надясемена