Лиш чашка кави на столі
Від неї повіва печаллю.
В собі хай втопить всі жалі
Із кольоровою емаллю,
У чорній гущі, що на дні
У чорнім вирі, що над нею
Хай втопляться всі чорні дні,
Підуть далеко за межею
І чорний цей коловорот
Закрутить у своєму танці
У вирах з невідомих вод,
Лиш осад лишиться на склянці.
Вода уже від чорноти
Давно цю чашку врятувала
Серед німої пустоти
Свою я душу полоскала.
Нехай не буде заборон
І чашка знову біла-біла
Ще якби спогадів вагон
Ця кава у собі втопила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790716
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Кароліна Дар