Хлопці дивовижні і закохані у світ.
Якось довелося мені спілкуватися з нашими оборонцями під час своєї роботи.
Це було восени дві тисячі п"ятнадцятого року.Прийшли двоє молодих чоловіків,обидва були блідими і худими,порівняно з іншими чоловіками нашого міста,але-дуже люб"язними.
Із розмови дізнаюся,що хлопці-учасники бойових дій на Сході.
Один із хлопців-Андрій Петрович розповів мені свою історію.Він мав освіту професійного військового,з дитинства був надзвичайно справедливим,за що сильно потерпав тому,що відносини з кривдниками з"ясовув кулаками-сам був чималого зросту,ще й відвідував спортивні заняття.Одне із "з"ясувань" ледь не закінчилося виключенням із військового ліцею-у хлопця на вулиці підлітки з ніг хотіли забрати новенькі,стильні кросівки,але не вийшло.Ті підлітки не підозрювали,на що себе наражали.
Хлопець дав їм відсіч,за цей випадок ледь сам не постраждав,але справедливість перемогла.
На початку війни наш герой займав гарну посаду у комерційному банку,жив у столиці,його бувша дружина із їхнім сином-дошкільням жили окремо.
Хлопець без вагань пішов до військкомату,написав заяву у добровольці.Але піти добровольцем,захищати Батьківщину стало справою нелегкою.
Після чергових відвідин військкомату,хлопцю пощастило-він був відправлений
у батальйон спецпризначення на нульову точку.
Далі хлопець розповів про останній свій бій,під час якого отримав тяжке поранення,довго лікувався і був комісований.
Це відбувалося -у місті Луганську.Настав чудовий сонячний день.До початку тяжкого бою залишалися лічені хвилини.
Солдат вирішив по телефону поспілкуватися зі своїми рідними,адже не знав,чи повернеться після бою.
Зателефонував своїй бувшій дружині,почав розмову-прощання,але жінка віднеслася до спілкування з підозрою,не повірила словам чоловіка,але вирішила перепровірити інформацію про бій у знайомих волонтерів,з"ясувалося,що її бувший чоловік зателефонував,щоб поговорити перед одним з найтяжчих боїв сучасної гібридної війни.
Молода жінка розхвилювалася,почала телефонувати армійцю,але битва розпочалася,зв"язку вже не було,бій йшов за кожну п"ядь нашої землі,був жорстоким і несправедливим,як і кожна з воєн,вимагав сучасного знання
військової справи і доброї фізичної підготовки.
Після бою залишилася живими лише третина наших оборонців і усі були пораненими-наш герой був контуженим.
Після повернення із фронту солдат із бувшою дружиною налагодили відносини,хотіли у майбутньому народити своєму сину сестричку.
Це було перше і останнє на сьогоднішній день спілкування з цими дивовижними хлопцями,але вражаюче і незабутнє.
27.03.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790642
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 07.05.2018
автор: Зоя Енеївна