Зажди, моя осінь, не спіши тікати
В край холодний тихий буремних вітрів.
Он палає сонях, мальви біля хати…
Зажди іще трохи, побудь на землі.
Ще легенько світить сонечко яскраве,
Правда, здаля чути пісню журавлів.
Похилились квіти, вже посохли трави,
Ліс стоїть у злоті й ховає жалі.
Стихнув спів пташини, листя облітає,
І у цім польоті свій танцює вальс.
Осінь різнобарвна урожай збирає,
І склада в комори – скоро вже зима.
Красуне осінь, іще трохи зачекай.
Іще зимі ти не вступай дорогу.
Дивись - неначе писанка у барвах край,
Дай намилуюсь оцим чудом трохи.
30.09.2017
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790600
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.05.2018
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська