*

А  велетень  виходить  з-за  гори
похмурої  дев'ятоповерхівки.
І  гнізда,  що  розгойдують  верхівки,
хвалебним  повні  щебетом  "Гори!
Гори  згори!  До  світу  говори!
Запалюй  маяки  бузків  досвітніх!
...про  квіти,  шаленіючі  у  квітні,
між  тріщин  у  асфальтовій  корі..."

Вже  міста  набундючені  джмелі
пальним  свої  мотори  заправляють.
Ми  ж  з  велетнем  катаємось  трамваєм
допоки  сплять  і  блазні,  й  королі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2018
автор: уляна задарма