В краю мого дитинства ти росла
На кожнім кроці, просто під ногами.
Тоді, здавалось, вулиці села
Вкривалися живими килимами.
І всі тебе безжалісно топтали,
І всі гусей та кіз в тобі пасли,
А що вже квітів кожен рік збирали!
В аптеку оберемками несли.
І знов ти розпускала візерунки,
І знову усміхалась серед трав,
І не чекала на винагороду.
Та знехтувано всі твої дарунки,
Твоїх чеснот ніхто не помічав,
А брали всі – немов з криниці воду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790460
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.05.2018
автор: Надія Медведовська