Всяк сам обирає
Своє ліпить тіло.
В одного, мов річка
Гірська, кров тече.
Другий, як ставочок,
Зариблений, з мулом.
Ще третій все воду
У ступі товче.
Клянемо всі долю:
«Дісталась невістка».
Хвороби в пошані,
А неміч, як стяг.
Про те їмо вволю
У шлунку затісно.
Лиш він та кишечник
Герої звитяг.
А руху немає,
Диванні панове.
Не радує телік,
Журба множить дні.
Всяк може почати
Своє життя знову,
Лиш лінь подолати б
В цій вічній війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790388
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2018
автор: Пісаренчиха