Нікуди падати, коли ти і так вже низько.
Здіймаєш очі в гору, дивлячись на обеліски.
Молишся до тих, кого уже нема.
Їх забрали не наркотики, а сука-війна.
Вони хотіли жити, навіть більше, ніж ти.
Та їх душі злетіли... погляд із висоти.
На ринвах грає дощ, а ти забув свій зонт,
У місті на букву О шукаєш загублений зонд.
Зграями мрії відцвітають у вирій.
На місяць вию - безсердечний виріб.
Кожен ранок встаю і починаю спочатку:
Дивлячись у дзеркало, стріляю в десятку!
04.05.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790327
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2018
автор: Олександр Подвишенний