Оля з Лесем вийшли до ріки,
Щоб скупатись та позасмагати.
Як зачервонілись їх боки,
Стали харч вони із торби брати.
Помідори, сир та ковбасу
На хлібець товстенько наложили.
З’їли, наче сонечко росу,
Колою холодною запили.
Витяг тут Олесь одну з думок:
- Чув я, племена такі бувають,
Де мужі набридливих жінок,
Не скрививши уст, за гріш збувають.
В Африці це робиться. Січеш?
- Ти б мене продав, людино тлінна?!
- Що таке, кохана, ти верзеш?
Дав за дякую б. Бо ж ти безцінна!
3.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)