Ні, я не вмію жить наполовину.
Не можу. Не навчить мене ніхто.
Коли в моїй душі живе людина,
Вона її заповнить на всі сто...
Живе.Постійно.Може і сміється,
Та надихає більше, ніж будь-хто...
Якщо любити-виключно всім серцем,
Якщо кохати-тільки на всі сто...
Такі, як я, нещасні чи щасливі,
Знущається з них доля, як ніхто,
Або дає найкращий дар-людину,
Яка полюбить також на всі сто...
Їх мрія аж до неба вознесеться...
Радів, страждав на світі,як ніхто,
Той, хто любив. І виключно всім серцем.
Той, хто кохав. І тільки на всі сто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2018
автор: Анна-Тетяна