Я мовчатиму перед очима ночі.
Сховаю голову за хмари та питиму сік неба.
Оксамитова темрява огорнула місто.
Ліхтарі горять вогнем сердець,
яким відмовили кохати.
Звук, тишею, летить птахом.
Місяць, схований за хмарами, плаче про свою любов.
Самотній перехожий ховається від холоду.
Він тремтить надіями про нездійснене кохання.
Маленька людина шукає поглядом зірки.
Вони ховаються за сильними руками часу.
Я розбиваюся об землю, мов забуті спогади.
Вранішнє сонце нагадає тобі про мене.
Ніч поглинає корінням мою душу.
Я ж проростаю планетою в її голові.
© Ольга Баландюх, 01.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2018
автор: Ольга Баландюх