Ти знаєш… Дивно дуже все.
Здавалось, ніби й розлюбила.
Осінняя пора прийшла
Любов забуту розбудила.
І хаос в серці не дає
Мені спокою відшукати.
Лиш розпач, згубу подає
Я знов навчилася кохати?..
Птахи колишуть бурю сліз.
Слова не можу промовляти.
Собі іду наперекіс,
Щоб вголос їх тобі сказати.
Сказати? Мужності нема.
З останніх сил – лиш написати.
Присвячую забутії слова,
Щоб потім від бездії не страждати.
Тебе в обійми не покличу.
Я знаю – все тобі пройшло.
У мене – стомлене обличчя
В безликий вид переросло.
Я плачу. Осінь це прийшла.
Нестерпний біль подарувала.
У гіркоту перенесла
Й байдужість в серці проламала.
© Ольга Баландюх, 26.09.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2018
автор: Ольга Баландюх