Над прірвою стоїть знамено,
Воно для того майорить,
Щоб пам’ятали поіменно,
Хто в глибині, на дні лежить.
Щоб не трусилися коліна,
Не рвав на шмаття серце страх,
Доля у всіх була нетлінна,
Падіння вниз не був, як крах…
Це попередження людині,
Щоб поборола страх і смерть,
Стяг цей збирає по краплині,
Усе, яке зоветься – твердь.
Щоб майоріло це знамено,
Воно для всіх і на віки…
Людей щоб знали поіменно -
Це засторога за гріхи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790242
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2018
автор: СЕЛЮК