Чао, ностальгіє, і смутку, прощай
Життю я радію, створила свій рай,
Я вже не залежу від інших людей,
Маю свою вежу і це мій трофей.
Ще сірі набридлі оці кольори
Своєї створила я правила гри
Кричу на весь Всесвіт: "Прощайте і ви",
Всі рани нехай перетворяться в шви.
Тепер у душі смутку місця нема,
Під натиском світла розтане пітьма
Як завжди всерівно, що кажуть усі
Життя ще пізнаю в його всій красі.
Лише крок вперед і ніколи назад
Нехай танець цей трохи щось невпопад
В процесі навчуся і виграю гру
Печалі давно розігнала мару!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790234
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2018
автор: Кароліна Дар