Це взаємна і приємна честь,
Що я не здатний, відігнати геть,
Думок про пані смерть.
Це почалося, давно, ще у ранці,
Відтоді ми крутимось у танці,
Заманила мене у цю круговерть,
Відтоді думок про неї, не менше як чверть.
Буває що хочеться її заполучити,
Приманити, спокусити і нагло вкусити,
Про те ця кокетлива пані,
Прийде тоді, коли Ви їй будете жадані.
Зустрічався із нею, я навмання,
І зміг розгледіти хіба що вбрання,
Красиве, що зупинило дихання.
Немов із першого погляду кохання,
Вона припинила серця мого коливання,
Та вона не оцінила мої переживання.
Повернула мене до мого простого життя,
Сказавши, щоб я йшов шукав сенс буття.
До кого є почуття, ті цілував дівочі вуста,
Виростив власне дитя. Пізнав довголіття,
І вже коли проживу ціле століття,
Вона, якщо матиме час, спине серцебиття.
Я би з нею зустрівся ще раз,
Таємно, не на показ,
Прихопивши з собою кілька прикрас,
Та декілька люблячих фраз,
З надією, що їй подарую екстаз.
Та вона на мене тримає пару образ,
Тому зустрінемось, коли прийде мій час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2018
автор: Makkilan