справжнє не забувається
пульс сто двадцять
верхній двісті
твої ключиці
мої кисті
твої долоні
мої очі
час смолою
йде-не хоче
мороз по шкірі
тремтять коліна
слова побігли
бо мова тіла
не знаєш, де ти
лиш ми й
нікого
повільно ребра
рахуєш знову
темрява. тиша
глибоко
дихай
пройшло дві ночі
а твої вії
в душі лоскочуть
в мені жевріють
ти чуєш, ранок.
ти чуєш, люди.
це ж не намарно?
ми ж не забудем?
гаряча кава
дві краплі тиші
я всіх забуду
я всіх залишу
___
минається.
прощай.
справжнє.
не. забувається.
в тому
наш
кайф.
30.04.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2018
автор: blackberry_poems