Загралося дитинство в яблуневім цвіті.
Вовтузилось, куйовдилось, ловило промінці...
Немає більшого здавалось щастя в світі,
Ніж той солодкий та липкий льодяник у руці.
Бабуні погляд ніжний мов пелюстка,
А зморщечки від посмішки - окраса для очей.
Її рябенька, найгарніша в світі хустка
Та втома від недоспаних ночей...
Калюжа що була як справжнє море,
Ще двійко бешкетливих кошенят.
Реп'ях в волоссі видавався горем,
А впасти в сіно - краща із розрад.
Колишуться в обіймах неба у задУмі віти,
Запалюючи спогад ніби вогник в каганці.
Загралося дитинство в яблуневім цвіті.
Вовтузилось, куйовдилось, ловило промінці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789982
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2018
автор: Ірин Ка