Як килимок, тобі кину до ніг
Своє життя. Вже й маю переваги:
Бо, зручність поведе на мій поріг,
Хай без кохання, хай і без поваги.
Приходь, коли якась погнала геть.
Знов зникнеш в ранок на віки – вже знаю.
У мене дві години – вічна мить,
Щоб зрозумів, як я тебе кохаю.
Щоб зрозумів, тобі з рук зійде все:
Невірність, тупість, будь-які образи.
Молитимусь: хай Бог тебе спасе,
А бруд в життя приходить не весь зразу.
Хіба ж не суть жіночого життя –
Служіння фалосу, повік страждання.
Протоптана стежина в небуття…
Можливо, ну його, таке кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2018
автор: Пісаренчиха