А мені сорочку мама вишивала,
Квіточку до квітки із любов'ю клала.
Будеш, моя доню, ти її носити,
Будуть мою, люди, квітоньку любити.
На сорочці білій маки червоніють,
Мамині відтінки мою душу гріють.
Одягну на свято, серцем пригорнуся,
Хай же тобі руки не болять, матусю.
Хтось можливо бачить лиш сорочку білу,
Бісером розшиту, вдягнену на тіло.
І нехай сьогодні безліч вишиванок,
А в моїй є сонце, захід і світанок,
Росяна доріжка, українське поле.
Не зів'януть квіти мамині ніколи.
Як любов безмежна, будуть вічно жити,
Бо навчила мама вірити й любити,
Бо привчила мама до краси і праці.
Горда і щаслива я у вишиванці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789868
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2018
автор: Світлана Вітер