Весна – й крилаті парами.
Єднатись їм – не боязно.
Дзьобкуються під хмарами,
А ми з тобою – порізно,
Як два планетні полюси,
Яким недоля злитися.
А я так хочу голосом
Твоїм низьким упитися.
Поглянь на луг, пелюсткою
До цвіту цвіт торкається.
Лиш поміж нами пусткою
Розлука розростається…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)