О , МІЙ МАЮ , КВІТУЧИЙ РОЗМАЮ!

О  ,МІЙ  МАЮ  ,КВІТУЧИЙ  РОЗМАЮ!
О  ,мій  ніжний  маю  квітучий  розмаю!
Тобі  красуне  весно  співаю  Осанна!
в  синю  блакить    на  крилах  птаха  злітаю
до  землі  ,нахилити    осяяти  сонечко  зрана  .

Мрію,  з  високого      неба  впасти  росою...
у  безкраї  поля,    де  колоситься  буйно  жита...
і  в  них  ніжити,  пестити  червоні  маки  рукою-
щоб  у  цілунках  весни,    пломеніла  божа  краса.

Щоб  неба,  волошкові  очі  осяяли  білі  ночі-
і  вели  ,у  вишневий  садочок    закохані  пари,
ліловий  бузок  дарував  щастя  в  серце  жіноче
і  вітерець,  розвіював  розбивав  сталеві  хмари.  

Пестливим  доторком  сонця  у  золотій  іконі...
 світлом  тайни  п'янить  душу  медовий  аромат
краплинки  дощу  сяють  наче  зірки  на  осонні,
у  благодатті  божій    розквітає  білосніжний  сад.

Заквітчана  весна,    спиває  алмазні  роси  зранку,
стрункий  клен  берізці  про  кохання  гомонить...                                                                                                                                                    
тихий  вітерець  на  струнах  явора  виграє  циганку
і  дарує  ,лебедям  кохання  чудову  незабутню  мить.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789764
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.05.2018
автор: Чайківчанка